Мовчиш… Як завжди хутко і трепетно у лоні вітру. Я простягаю свою руку, кидаючись в обійми світу. Тепло від осені і спраги Від неба, котре пестять хмари Від сонця, яке край віконця Пише любій казку… Промов хоч слово, Ну, будь ласка. Мовчиш…
Якось я почула: коли по-справжньому кохаються, то мають дивитися один одному у очі.
Та я не хочу при лампі, тоді не видно щирості. Я хочу, зараз я хочу повно листя, але все воно аби було від Бога, більше від нікого. Хочу затріпотіти дзвониками між жовтими стежками, як на долоні, дуже схоже. Дуже схоже, що кожен відірваний листок то є чиясь долоня. Тому спатиму у лісі, де є ціле море осіннього листя.
Якось я почула: коли по-справжньому кохаються, то мають дивитися один одному у очі. Тому піднімаю свій погляд до Сонця аби вловити зіницями найсонячніші миті.
Кохаючись вертаємось до Раю, Єдиним цілим знов стаєм на мить, Втопаєм один в одному, зринаєм, Час намагаємось спинить. Рука в руці, зіниці у зіницях, Нема Його, Її, лишень Любов, Шалена й сокровенна, мов синиця, Яку вже не спіймати знов. 5.0.
Писати від серця , та ще й оформлювати в поетичні рядки дуже важко . Треба дуже постаратися щоб вкласти всю образність в певні рядки . Але щирість прокладає стежки в кожне серце щоб співпереживати і співперечитати життя .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
