Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Чт, 21.11.2024, 22:08

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 101

Гостей: 101

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Кедик Світлана [96]

Поезія Світлани Кедик. Закарпатська область, Виноградівський район, село Букове.

Рошко В’ячеслав [26]

Кузан Василь [39]

Бабічин Юрій [10]

Вихованець Леся [1]

Ісаєвич Михайло [47]

Марина Алдон [4]

Пальок Анна [79]

Хланта Михайло [18]

Бурдюх Микола [54]

Наталія Степа-Пеньора [2]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Медвідь Марія [1]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Рибар Тетяна [3]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Поети Закарпаття	Кедик Світлана

Еріка померла

Вона подзвонила мені з того світу, сказала:
- Привіт, Світланко. Ти довго не приходила, ось уже рік не бачились, певно зайнятою була… а мені захотілось тебе побачити, та я не могла ходити. Тому вирішила до тебе прилетіти. Ну чого ти плачеш?
- Вибач… я навіть не привітала тебе з днем народження кілька днів тому…
- І правильно, ось мій новий день народження. Тепер я вільна, як птах і щаслива.
- Вітаю, моя люба… а ти на мої сльози не зважай, вони від щастя…

Ось наша історія з нею

Завтра її поховають...

Додав: svetakedyk (12.10.2009) | Автор: © Світлана

Розміщено на сторінці: Кедик Світлана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1976 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 К@труся • 13:55, 12.10.2009 [Лінк на твір] Страшно таке читати.... Таке гарне... таке, що проникає в душу і залишає гіркі спогади і біль, і сум, і холод... 0Спам 5 svetakedyk • 21:14, 13.10.2009 [Лінк на твір] Вона просила тепла в людських душах і бачила ту "ковдру", але не могла накритися... Дякую Катрусю 0Спам 2 Did • 16:26, 12.10.2009 [Лінк на твір] Важко коментувати. Щойно був на цвинтарі - хоронив друга... 0Спам 6 svetakedyk • 21:19, 13.10.2009 [Лінк на твір] Я вважаю найбільша помилка людини те, що ми хоронимо своїх друзів... який сенс з того, що тіло погребуть окрім того, що стане воно прахом земним, коли спогади живі і Душа з Богом. Тож наші друзі( ближні люди) завжди живі. З розумінням та вдячністю, Світлана 2Спам 3 Katya • 16:53, 12.10.2009 [Лінк на твір] Можливо дійсно на тому світі люди стають вільними і щасливими. Помремо - побачемо А взагалі - сильно і сумно. 0Спам 7 svetakedyk • 21:21, 13.10.2009 [Лінк на твір] Вони і тут вільні, світ же один, є тільки один світ де можна по-справжньому жити і втілювати себе у фізичних вимірах - Душа. Смерть поняття невизначене, я сприймаю його як народження, якими б не були болючими пологи... Дякую, Катю. 0Спам 4 octava • 21:24, 12.10.2009 [Лінк на твір] Еріка - італійською "верес". Саме зараз починає цвісти. Якого кольору були сльози у Еріки: білого, бузкового чи рожевого?.. 0Спам 8 svetakedyk • 21:22, 13.10.2009 [Лінк на твір] Октавочко, у Еріки сльози щирого кольору. Такі бувають тільки у квітучих людей Дякую 0Спам 9 natalya-gurkina • 10:00, 14.10.2009 [Лінк на твір] хотіла сказати, що нехай буде щаслива, але знаю що вона вже щаслива!!!! нехай сльози будуть лише радості. ми всі тут лише тимчасово. 0Спам 10 svetakedyk • 10:08, 18.10.2009 [Лінк на твір] Дякую 0 11 spydut • 09:38, 20.09.2021 [Лінк на твір] Ми забуваємо і це так прикро ...

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі