-
Тільки вдихаю, як ліки солодші за мед. Змочую горло й легені, киснем вирую в
крові і мозку, підкрадаюся тихо до серця аби впитись тобою, моє любе Озерце.
Безкрайнє, глибоке ваше озеро кохання... Черпаєте цілющу воду з нього, а воно не міліє. Багато народу вам заздрить, Світлано, я не боюся помилитися, правда.
Вікторе, якщо багато народу мені заздрить, то я хочу звернутись до народу: не треба мені заздрити. У кожного є кохання, є озеро, є вода... і бажання бути Собою. Я ж щаслива, бо вмію відчувати щастя і бачити в буденності, яку так само, як і всі переживаю хвилинами, годинами... і лише здатність(вміння) вбачати в буденності мить дає мені змогу зупиняти простір, зупиняти час і ставати думками сме там де мені добре. А мені добре там де мене люблять і де я можу дати свою любов - в оточенні близьких людей. Усі мені близькі і рідні(якщо глянути на людство, як один рід). Ось він Рай, починається з Себе... Успіху Дкую
від душі буває немило іншим бо можливо у них все не так ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
