Читай мене пошепки, ледь торкаючись губами до губ. Коли відчуєш жагу – проковтни і починай з початку – зсередини.
Так солодко у вирі почуттів, Нестримно і жагуче… Не хочу слів, Лиш мовчки поруч бути. Не трать даремно букви Складаючи – люблю. Простягни теплу руку І зігрій мою. Крізь час і відстань, Крізь плин віків. Я правильна до забуття І світ навколо колом в’ється, Та коло моїх грудей твоя рука Вблаганно просить серце – б’ється. Б’ється, барвінком стелиться в думках, і Боже мій, тече пахучим запахом осінніх квітів між берегів. До неба простягають руки-віти найпотаємніших бажань на смак терпких. Німіють, німіють ноги і дихання у бездиханність порина – глибше, ще глибше піднімай мене у небеса. Збиваючи пухку хмарину в ідилії нереальних відчуттів тебе я відчуваю у своїй утробі, а ти мене – як діти матерів. Скрутись клубком – бентежним порухом надії. Не знаю плину часу, лише тебе – мої занадті мрії.
|