Не повторюй мене, не крути Сльозами не плач, просто йди, Просто йди, просто йди… Не тримай у долонях моє серце, Не дивись крізь рожеві скельця… Йди. Йди не оглядайся, не соли пітьмою Світло Я зникну, розчинюсь у темряві блискавично. Не кричи на мене громом і не звися моїм Богом Не малюй простори у безмежжі дитячої уяви Йди, будь ласка, і забирай той шмат гіркої слави…
Я скручуся кішечкою звично, у жовтому тумані. Засну на лавці серед неба, що ти створив для мене, оглянувся й не пішов… Знайшов. Тепер ми будемо пити синій чай – кольору Неба з жовтим молоком, як Сонце цілу Вічність, уявляєш? Уявляєш, я цілу Вічність пою тебе Собою. Ніхто Нам не суддя і не лікар… Пам’ятаєш...
|