Чт, 21.11.2024, 21:49
Меню сайту
Категорії каталогу
Кедик Світлана [96]
Поезія Світлани Кедик. Закарпатська область, Виноградівський район, село Букове.
Рошко В’ячеслав [26]
Кузан Василь [39]
Бабічин Юрій [10]
Вихованець Леся [1]
Ісаєвич Михайло [47]
Марина Алдон [4]
Пальок Анна [79]
Хланта Михайло [18]
Бурдюх Микола [54]
Наталія Степа-Пеньора [2]
Медвідь Марія [1]
Рибар Тетяна [3]
Опитування для Вас:
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Закарпаття категорії та розділи української поезії, українська проза Кедик Світлана
 

Спогад. Тиша

Кава. Чорна кава без цукру. Аромат ранку, пусті обійми, за вікном туманне небо – дощ. Сьогодні дощ народився з туману. Обійняв мене поцілунком пригортаючи смаком мелених зерен і запахом. Вітер кличе. Я розстелюю руками скло і виходжу у світ без скафандру. Зараз Місяць на диво веселий – щасливий, бо супроводжує Землю. Венера, як завжди - Жінка у всій своїй хтивій повноті тягнеться до Сонця, подалі від гріха. Меркурій колише в обіймах її бажання мов дитя пригортає і пестить – аби тільки торкнутись її вій поцілунком, хоча б у думках… Але вона хоче Сонце. І він ним стає. Чудові зміни у галактиці, просто прекрасні – планети зійшлись у танку – занадта гравітація. А нові Зірки тріпочуть зусюди, особливо з видимого моїм оком Початку доносячи неймовірне сяйво. Я – Золотий Перетин. Усе, що поза моєї меншої частини – минуле, поза більшої – майбутнє. А теперішнє стирчить з моєї душі, там де народжується Істина. Адже для Бога найкращий теперішній стан - я у становищі. Під моєю товстою шапкою тіла живе материнська мантія у лоні якої маленьке Ядро. Моє любе Ядерце. Нервова система – кристалічна решітка, вона є основою будови мого Кристалика. А ось іще один зв’язок і формування майбутнього образу завершується розміром у етап серцебиття – тук-тук, тук-тук…
Чуєш, ти чуєш? Це Життя. Моя ніжна Любове, я плекаю тебе ось уже цілу Вічність у всіх існуючих світах і вимірах, у всесвітах. Плекаю – чекаю твого народження. Тоді ти народилася в мені, але проклала свій шлях до людей розміром у час. Зараз саме час, саме той аби змінити хвилину на Мить.
Оглядаюсь. У просторах вселенського океану ти – крихітна доля піщинки – маленька пилинка серед великості Зірок. Ледь помітно мерехтиш і виблискуєш подібно кришталю…
Кава. Чорна кава без цукру. Аромат ранку, пусті обійми, за вікном туманне небо – дощ.
Моя долоня все ще прикладена до скла перистим сплетінням пальців. Погляд тріпоче між змерзлих листків виноградника, відривається і враз падає до низу. Вимочена калюжа проготрає мій погляд і любляче топить. Я востаннє ковтаю присмак кисню і засинаю. А там летять журавлі за праобразом весни.
Ну що я можу тобі ще сказати, ти знаєш про мене все. Ну що я можу тобі дати, чим заповнити перспективу буденності разом? Я ж умію тільки любити. Залюблю тебе до смерті, як калюжа мій погляд. А коли лежатимеш у моїх обіймах то гладитиму. Бачиш, так вже сталося, що в Любові Жіночі руки, Материнське серце і Божа Мудрість.
Він каже, що я особлива. Я довірлива, тому вірю. Торкаюсь особливістю до всіх закуточків його тіла – часом тану снігом, часом стрибаю променями, часом кручусь вихором, та так аж дух захоплює, а зараз – стікаю краплинами дощу. Але завжди по-дитячому щиро.
Субота. Осінній листопад. Вирішила більше не писати і менше також. Тому кладу свого Щоденника за пазуху, вимикаю ком'ютер і йду бавитись з донечкою. Зараз ми приготуємо найкращий у світі подарунок до дня народження неймовірної людини.
- Ну як можна полюбити земне життя більше за вічне?
- А як можна спокушати провокацією?
- Жінка і є провокація.
- До Вічного Життя.
- Яблуко?
- Дивись глибше – засвоєння заліза.
- А фосфор?
- Світло.
- Ти ненормальна.
- То знайди собі іншу.
- Я хочу Свєту.
- Аби було ім'я, як у мене?
- Суть не в імені, а в тобі.
- Ходи до мене.
- Хіба можна ближче?
- Глибше. Завжди можна глибше поринати у свідомість людини, стати думкою там досхочу. Знаєш, світ у якому я живу Небесний. І люди там живуть небесні – оголені. Нам зайвий одях маскарадних костюмів буденності. Адже ми усі тут просто щасливі – нагі і вільні. Так добре? - підсуваючись питаю. І так також – промовляє закриваючи поцілунком рота.
Тихо. Тиша. Лише Щастя воркоче голубами, шумить дощем - сміхом заснувшої дитини.
Кава. Чорна кава без цукру. Аромат ранку, пусті обійми, за вікном туманне небо – дощ.
Очі у мого Дощика карі – дві Краплинки які питають у Моря - Мамо, а ми також Море?
- Так, Сонечко, Море, тільки маленьке.
- А Океан глибший за тебе?
- Так. Я – його глибина.


Додав: svetakedyk (07.11.2009) | Автор: © Світлана
 
Розміщено на сторінці: Кедик Світлана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2116 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
avatar
1 Viktorivna • 12:27, 07.11.2009 [Лінк на твір]
Із задоволенням побувала у Вашому, Світлано, вимірі. Відпочила... А ще, чомусь, раптом, захотілося знову відчути ТИХ почуттів, відчуттів, того трепетного стану... Гарні, цікаві роздуми...
Щасливо Вам!!! hands hands hands
avatar
2 svetakedyk • 12:38, 07.11.2009 [Лінк на твір]
Оксаночко, відчувайте!
Надавайте почуттям ознаки себе, просто Любіть і будьте любимі
З повагою та вдячністю
avatar
КЛАС!!!!!!!!!!! 5!
avatar
4 Did • 17:55, 07.11.2009 [Лінк на твір]
Гарні спогади, Світлано.
Невже не вдасться повторити подібне сьогодні на біс?
avatar
5 COCODE • 10:46, 08.11.2009 [Лінк на твір]
Вдасться. Світлані точно вдасться. Слідкую за її творами. Вона це робить з легкістю. :)
Гарно Світлано. respect respect respect
avatar
6 svetakedyk • 23:18, 08.11.2009 [Лінк на твір]
Дякую вам усім за увагу, водночас усім і кожному особисто - дякую.
Знаєте, мій Спогад - теперішнє. Це те, чим я живу саме зараз.
Але сьогодні проходить і настає завтра... Так завжди було і буде поки існує час. От я вирішила змінити хвилину на мить. :)
avatar
0
7 spydut • 13:23, 07.10.2021 [Лінк на твір]
ОБІЙМАТИ просто життя ... отака і поезія прозовістю життя ...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz