Злягались тіні з світлом, і світло мерехтіло у тінях
Світ у вихорі твоїх очей Купає променем тепло за небокраєм, бездушну тінь ночей леліє у сльозавім Раю. І краплі по щоках дощу, малюють береги майбутнім рікам, а гори грохотом – Люблю, здригають небо цілим світом.
У закуточку своїх сподівань крокую в вічності без часу, а ти не вір моїм слідам і йди своїм контрастом у гаму веселкових кольорів, пірнай у бездоганність вміло, та тільки так аби мені у грудях защеміло.
Торкаюсь пальцями зірок у шарфі змотаним навколо шиї – думок, під пахвами весни бузок і запахом та в твої ніздрі змащений вустами, спраглими, твоїми, нашими – словами.
А світ… А світ навколо колом в’ється, у колиску мрій лягає поруч мене, обіймам волю давши лоскоче сплеском простоти. Розгублена в Любові цілую очі – ти.
Ти… Ти залишивсь цієї ночі. Злягались тіні з світлом, і світло мерехтіло у тінях карбуючи на стінах танець у фіолетових квітках – бузок. Іще ковток тебе і вічність стане миром отим що тіло твоє у бездоганності мастила.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!