Не кажи нічого, просто обійми мене і знову поламай. Вирви з корінням своїм трепетним диханням, замочи сльозами невиплаканих бід… Мені не боляче… я вистою. Тільки от для чого було створювати оцей прекрасний СВІТ. Я обожнюю Захід не менше за Схід, люблю сонячний Південь і грайливий полярним сяйвом Північ. Я люблю Тебе, чуєш!? А як же Ти міг відділити мене від Себе!? Він мовчав я все ще лежала в калюжі щойно пошматованої мене бурі. Потріскані, чорні руки марили достигаючими плодами, які зараз злягли поруч мене. А я наївна думала: нап’юсь води трішки, полюляюсь у вітрові, та ні закортіло вилізти на поламаний дах і полетіти вирієм у далекі, спокійні, затишні краї. Я ж Тебе люблю. А Ти… Втішаєш тишею, німою, а може мертвою. Ну що ж, маю не тільки крила, а ще й ноги, тому піднімаюсь з колін і йду. Я сильна.
Гарно, Світлано, дуже гарно й уміло сказала про свої почуття.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
0
