Я пам’ятаю Я пам'ятаю його дотик, Легке тремтіння рук - Теплих, ніжних... Я пам'ятаю його погляд - Далекий і глибокий, Але не вільний. Він скований думками Давно прихованих вже почуттів, Скований словами... Той погляд раптом онімів. Лише, карі очі видавали блиск, І сяяли у чарівнім полоні. Мої маленькі руки, колись, Тримав в своїх долонях. Я пам'ятаю дотик Несамовитої любові, Яку таємно дарував. А я таємно молилась Богу, Щоб Він гріхи нам відпускав. Я пам'ятаю його погляд, Щоб він мене не забував, Щоб через буденнії тривоги, До мене погляд повертав. Я пам'ятаю все й нічого, З того, що в нас ще не було. І віддано молюся Богу, Щоб Він зберіг, мою, святу любов
|