Коментувати також можна з та

Пт, 29.03.2024, 08:41
Меню сайту
Категорії каталогу
Кедик Світлана [96]
Поезія Світлани Кедик. Закарпатська область, Виноградівський район, село Букове.
Рошко В’ячеслав [26]
Кузан Василь [39]
Бабічин Юрій [10]
Вихованець Леся [1]
Ісаєвич Михайло [47]
Марина Алдон [4]
Пальок Анна [79]
Хланта Михайло [18]
Бурдюх Микола [54]
Наталія Степа-Пеньора [2]
Медвідь Марія [1]
Рибар Тетяна [3]
Опитування для Вас:
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Закарпаття категорії та розділи української поезії, українська проза Рошко В’ячеслав
 

Спогади про щасливе озеро

Мовчить та сумує Морське Око ( так називають найбільше озеро Українських Карпат – Синевир), бо взимку майже не має гостей, які так щедро приходять в теплу пору. Але зовсім скоро прийде довгоочікувана весна, а з нею і бурхливий потік допитливих туристів, що завжди піднімаються до високогір’я з першими прогалинами снігу.

Морське Око накрилось товстим макіяжем льоду, пухнастий сніг лежить теплою ковдрою, зігріваючи зіницю – острів. Озеро спить, але життя в ньому вирує. Мудра форель шукає ополонку, де свіжий кисень наповнює сонну воду життям. Під шаром льоду темно, сонячне проміння лише ледь-ледь просвічую темноту, але це буває не часто, бо сонечко в горах пізно сходить і рано заходить.
Під час свого відпочинку загадкове Око передає інформацію у свою найпотаємнішу глибину, для недосяжного дна, того, щоб в спокої побачити все, що відбулося протягом року, а там: нові обличчя, цікаві події, а ще - своїх старих друзів, які приходять до озера на гостину вже багато років поспіль.
Багато людей бачили, як Морське Око «кліпає». Для того, щоб побачити цей витвір природи не треба ніяких здібностей та вмінь. Треба лише прийти на берег, коли віє вітерець і уявити себе частиною цього дійства природи, а ще не заважати їй грати виставу, яку вона для нас створювала роками. В ту мить хмари закривають сонце, від вітру здіймаються хвилі, а смереки, що мирно стояли, починають колихатися, наче пухнасті вії і відверто підморгують усім навкруги. Невдовзі сонечко виглянуло з - під хмари, мудрий вітер зрозумів цей жест і одразу вщух, хвилі, що легенько вдаряються об берег, закінчують виставу, їхній плеск нагадує сміх щасливого озера.

Додав: roshko30 (13.02.2010) | Автор: © В’ячеслав Рошко
 
Розміщено на сторінці: Рошко В’ячеслав

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2141 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): В’ячеслав Рошко, Синевир, Закарпаття, Спогад про щасливе озеро

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ivanpetryshyn: А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".

virchi: Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці

virchi: Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!


     


Форма входуу
Логін:
Пароль:
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz