Читаючи вірш, пригадала епізод із біографії Генріха Гейне, який у досить зрілому віці був прикований до ліжка і закохався у секретарку, юну дівчину, яка писала під диктовку його твори. Він називав її "маленька мушка", яка прилітала до кімнати і звеніла, розповідала про життя і раділа кожному його слову, прикрашала цю сиру і сіру "тюремну камеру" (так він називав цю кімнату, бо був приречений). Як він чекав приходу цієї дівчини! він марив нею, хоч і розумів, що це останє його кохання. Дівчина проявляла до нього симпатію, як до талановитої і розумної людини і відносилася з повагою, а ще надихала автора на творчі успіхи.
Тамаро , це той Гейне що писав ...Юность кончена, приходит дерзкой зрелости пора и рука смелее бродит вдоль прелесного... Я в юности захоплювався його віршами.Дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
