Я можу лише дивитись, який обираєш шлях... Де воду шукаєш напитись, де плутаєшся в вітрах... У долю втручатись не можу, бо вибір є твій святий... І вибрати як допоможу, то шлях вже не твій, а мій... Я можу лише молитись, щоб кроками вірними йшов... І мовчки часом дивитись, куди ти звернув... Пішов... Та щоб не обрав- твій вибір і в цьому є твій урок...Чи знав, чи не знав не важливо - та мудрість пізнаєш чи рок... І я б підстелила може, як знаю, де ти впадеш... Та доля твоя не диво, а кроки які сам пройдеш...
Так, цей вірш, на моє переконання, про те, що іноді найвища допомога - це не заважати людині йти її власним, нехай і важким, шляхом.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
