У Анни тремтіли руки. Вона опустила трубку. Серце калатало. Знову цей дзвінок, знову це глухе дихання, гнітюча тиша, яка щосекунди збільшувалась, як снігова куля, що вихором летіла на її безпорадну свідомість, загортаючи в себе і цілковито поглинаючи. Дзвонили не вперше.Мовчали кілька секунд і клали трубку. Вперше це сталося кілька днів тому і відтоді Анні не було спокою: від кожного дзвінка вона здригалася, але неухильно йшла брати трубку. Наче хотіла малою доторкнутися пальцем до гарячо їсковорідки: обпече чи ні? Але сковорідка завжди обпікала, а тиша з того кінця дроту пожадливо наближалась і глухо реготала то виринаючи з безмежності, то танучи в ній, закриваючи за собою двері короткими гудками… За вікном зашуміли машини, загупав вітер гілками по вікні…Це був той мерзенний період, коли зима обкидала землю лишаями розталих снігів,а весна не поспішала прикривати ці виразки своєю добротною зеленню. Це був саме той довгий період, коли надворі було сіро – сірі будинки під сірим небом підкреслювали сірі постаті людей, що здавалися сонними; навіть машини шуміли сіро, а коти й собаки не звеселяли, а дратували. І лише цей різкий попри свою звичність звук телефону, знайомий незмінний впродовж уже кількох років, був надзвичайно яскравим. Він дисонансом озивався до всього, що було в житті Анни: до її марудної роботи у банку, до нецікавих телепередач і навіть до сестри, з якою вона жила, але з якою давно вже не розділяла душевної близькості. Сестра була завжди від неї далекою: вона була метушлива, неохайна веселуха, яка з’являлася вдома тільки щоб переночувати, решту часу проводячи в університеті, в парках, на виставках,на концертах, в театрі – та деінде, аби тільки не вдома. Для Анни ж найщасливішим моментом дня була та мить, коли вона виривалася з холодних обіймів вулиці і, скидаючи пальто та чоботи, вливалася в м’який затишок їхньої квартири з гірляндами запахів на кухні, монотонним і заспокійливим відбиванням годинника і ненав’язливим щебетом телевізора. Тепер, повісивши трубку, Анна намагалась пригадати якісь звуки під час цієї кілька секундної так званої розмови з однією реплікою «Алло» у виконанні Анни. Дівчина виявила, що чула вона тільки чисту чорну і глибоку тишу. І більше нічого. Ця мовчазність, вперта,як дощ за вікном, почала отруювати Анну. Вона навіть хотіла сказати про це сестрі за вечерею, але чомусь змовчала. Сестра щебетала щось про якогось хлопця, який закохався в неї як дурник, але нічого не робить, тільки ходитьнавколо і багатозначними поглядами фарширує її свідомість. Але для Анни все цебуло немов німе кіно: тиша в телефоні породила німоту у всьому навколишньому світові. Наступного дня Анна вирішила розбити цю німоту хоч якимись звуками: після роботи вона увімкнула«Симфонічні фрески» Грабовського. Скрутившись калачиком на ліжку, вона впала (заглибилась)у напівсон, де бачила людей, які не говорили один до одного. Здавалось, розмова їм просто не потрібна: вони передавали один одному гроші, папери, подавали руки, але жодне слово не вислизнуло з їхніх ротів. Стало очевидним, що слова були просто зайвими у їхньому житті. І ось різкий звук телефону як удар ножа розбудив Анну, відлунюючись стінами, дзеркалом, люстрою… Анна схопилась,підбігла до телефона, мріючи почути бодай слово, але… Цього разу вона чула подих. Їй здавалось, що це подих чоловіка. Він дихав нерівно, але намагався н евидавати цього. Він слухав Анну, але вона, мов зачарована, кілька хвилин вслухалась у його дихання, що огортало м’якою тканиною отруйності і страху.Не витримавши, Анна цього разу сама пошпурила трубку, кинулась на ліжко і, впившись нігтями в подушку, почала тремтіти, і їй здавалось, що разом з нею тремтіла люстра, вікно і дзеркало. …Сестра не помітила ніяких змін на обличчі Анни. Як завжди, вона торохтіла щось про події в університеті, незграбно тримаючи виделку в руках і намотуючи на неї спагеті.Після душу Анна лягла спати.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1950 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
