Пам'ятаємо
Щось так зимно сьогодні стає,
І дерева стоять мов солдати.
Пам'ятати нам час настає,
І заплаче жалобою мати.
Тоді сенсом країна жила,
І надією дихала воля.
Але вкрила дорогу імла,
І укутала чорна нас доля.
Ви за щастя боролись тоді,
Переможці навали чужинців,
Ви і нині навічно живі,
І серцями були українці...
Додав: lirik1205 (29.12.2015)
| Автор: © Микола
Розміщено на сторінці : Брага Микола
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2111 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині