Самотня смерека
Піду я у гори високо, Букові густі там ліси, Там птахи співають доволі, Їх чути дзвінкі голоси. Там вітер дерева колише, Шумить у потоці вода, Схилились берези донизу. Під ними трава молода. Вся вкрита росою рясною, Як срібло на сонці блищить. Там сойка не має спокою, Постійно про щось верещить. Є там невелика поляна, До неї ведуть два путі, Смерека на ній одинока, У суму своїм,в самоті. Росли вони разом із дубом, У парі співали пісні, Та Їх розлучили назавжди, Й зрубали його навесні. З тих пір вона дуже сумує, І плаче вночі і удень Його вона більш не побачить, Один лиш залишився пень. Хто їх покарав так жорстоко, Хто з ними зробити так зміг, Той Бога у серці не має, І совість свою не зберіг. Тож стоїть вона в сумі,самотня, Неначе солдат у бою. І кличе до себе пташину Щоб вилити душу свою.
Додав: Panna (28.06.2011)
| Автор: © Panna
Розміщено на сторінці : Пальок Анна
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2217 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.