Розстроїлися звуки мого настрою,
Впівтона зафальшивив оптимізм.
На десять тактів паузою я стою-
На сто моїх сердечнотужних криз.
Застиг смичок на вигині скрипковому,
Сумує мій Вівальді без струни.
Я мерзну у мотиві незнайомому,
В мінорному розливі. А вони -
усі звучання -синкопічно зболені.
На сотні нот розсипався мій вальс.
Стакато у душі неначе олені,
цокочуть по камінних кладках. Зась
вам глядачі в сюжети непрополені
моєї долі. Хто кричить:"На біс"?!
Я сі бемоль дотягую, я марю в нім...
він не звучить мені, а він- завис!!!
А я б любов"ю скресла на натягнутій
струні. Але мене в мені хтось стер...
Я так би зазвучала... Я би...Боже мій!
Та тільки де скрипаль мій? Де тепер?
|