А у мене був Ти серед буднів залитих огнями,
запорошених кулями ...Чудо...! - У мене був Ти!
Як зуміла б інaкше ці стигми часОві та ями
переплисти душею? - де б взяла наснагу гребти?
З чакри Волі ранEної плакало плавлене небо,
бойової стежі, перетягнена, трісла струна.
Обвалилася скеля незрима між нами- та ще й бо:
стільки струсів у долі...! А я...я...я. майже, жона.
День полуднював сонцем, а світ ясновидив дощами.
По розпечених обріях гусла тривога...набіг!
На чаті наших доль шестикрильців ясні діаграми
вібрували на сполох...полон...в душу ядерний сніг!
Ти у пуп"янку юні лишив дві розлучні сльозини-
віддаю іх Тобі крізь роки - тільки Ти не береш.
Пропікають донині ті роси...Бог бачить - не винна
я, що долі дві ріками в море не злились...авжеж.
Я забула у серці Твоєму невтолену спрагу-
Доливаєш водою? Схолоджуєш?- знаю- дарма!
По пилинці зірковій визбируєш з неба відвагу
щоб край ока зирнути в дорогу, котрої нема.
Назавжди утопив ти "люблю", у душі моїй, чисте
Віддаю його Янголам -цьOму немає кінця.
Білокрилі висотують з мене кохання намисто-
виривають із Тебе- без краю історія ця.
Я у тебе вдихнула життя незачатого цвіту-
з позачасся його відбираю- а ти не даєш.
Як же...? Як вколисати любов у серцях несповиту-
де ж та Доля забігла у нетрі безвіддя? - Ну, де ж?
Наша стежка повітряним змієм здійнялась у висі, -
Та, що ми обіцяли леліяти і вберегти
від нападників...ось покотилась муравка в ірисі,
по слідах проминулого... щастя! - у мене був Ти!
Присвята Марії Дудкевич ( Гращак) зв"язковій ОУН- УПА - моїй давній старшій подрузі.
| 
у Вас 
0
Дуже чуттєво передали той плач душевний,ту пісню кохання пречистого... 
