Ми в дощi лишали наше місто. Вештало мене... і десь тебе: Мальта, Сан-Франціско, Монтекрісто. Львовом пахли ранки Сан-Тропе. Як люблю я зустрічей коротких нескуштовано-п"янкий нектар - хай перетинань цих буде сотки... тисячі...! - хай творять цей пожар, що його задмухати не сміє навіть вітер часу і розлук. Ріки суму і меланхолії... у заскуках - душеперегук... Зоряно-кавова магогуща у горнятку випитого дня, а на дні ворожиться: " люблю ще!" - у сyзір"ї серця...Не спиняй!- хай себе oд тебе відпускаю - ради дляння...зближення-це краx! Я - жива, планетнa Галатея на твоїх орбітах і руках. Я тебе oд себе відпускаю на свою долоню. Ми тепер і крильми, й віршами понад плаєм Львів -бруківка Долі - Сан-Тропе...
|