Стугонять розпанахані гени

Розпанахано наші долі.... <br /> Наче поле, таки як поле... <br /> Придивися, могили тут, <br /> Обняли Україну. Спрут <br /> Там і там. І навколо <br /> Міста. Обережно іди. <br /> Де звістка, <br /> Що могили отут немає, <br /> Де твоя нога наступає. <br /> Що колись бабуся і дід <br /> У безсиллі поклали звіт - <br /> Тіло внука, дочки, <br /> Тут ,скраю, <br /> Де ногою тепер ступаю, <br /> У безсиллі - "не можу далі"... <br /><br /> Розпанахано нашу волю... <br /> Де ж Ви предки.... <br /> Скажіть-бо слово, <br /> Проклинати чиюсь сваволю, <br /> Чи поставити свічку Вам, <br /> Чи, можливо, й їм, ворогам, <br /> Що убили мою родину, <br /> Теж проститу таку провину? <br /> Як сказати, що Бог простить? <br /> Не умію.Не зможу... Спить <br /> У таку жорстоку хвилину <br /> Всепрощення не буде нині. <br /><br /> * * * <br /><br /> Я поставлю одну свічу. <br /> * * * <br /> Ворогів...Промовчу...