Із льоду брил укладені мости не дочекають ейфорії весен, ні звукохвилі річкової меси... Мости морозні - почуття черстві. У холоді засіяне зерно не вибростить і корінця на волю. Не возведе сердечний капітолій, кохання, впрягле в омут настанов. На кризі гілков"юнене гніздо не вигріє опіреного щастя... Не загойдає радості гіллясті порив зав"юги- над життя рястом. Стужослова... торочиться крило, околіва незрима вена духу... А хочеться начути неба слухом цятинку сонця- сповнену теплом.
|