Чи птаха- Білодайна пролітала і вигубила пера легкопухі ?- лапате очманіння -в"юга шалу, крижини- молочарні щебетухи світи перегойднули і зомліли- вляглися тонкокрижмою на душу... ну як тепер її пополотнілу На вітрі сім огрію і просУшу? Лелечуться невисмикнуті сосни із рідної землі - у м"якіть неба, церковні бані-чари високосні у бавниках розбілених - та ще й би... така стоїть пора льодовикова, аж обрії крохмаленi морозом... дзеленькоти люнарної підкови у тайстрі ночі...а осе...? - а хто се трима світіння пісні в канделябрах невимерзлого серця у розпуці..? яркотні звуки -палахкотна ватра... зіспівані орнаменти конструкцій... Несе мій Янгол для душі сорочку- далеку колискову з України. Диви, і відігрілася б ніврочку- безсонням колять голочки модрини.
|