Коли гасне нації імунітет,
кульгає на милицях думка,-
протесту, поржАвілo, стигне стилет,
отуплює леза у клунках
позицій інертности, чести заслань
у сні летаргійного часу,
Розбиту свідомість охоплює хлань
у спазмах тяжкого колапсу-
тоді: розверзається неба портал
і сходять нескорені духом-
даровані Богом народу. У чвал
женуть, yпрядаючи вухом,
іще неприручені коні бунтарств-
oкуті дугою історій -
Іще у зростанні герої для паств-
та є уже пісня для глорій.
А духу струна нашорошує слух
на перші провістки огнисті,
на ноту стріли, на натягнутий лук-
гартується ще тільки "ВИСТІЙ"!-
До хрипкости в голосі...словом у ніч,
за нитку схопитись єдину,
життям - межи тисячма інших - це клич-
в небесну веде Україну.
В градації зросту нових поколінь-
у землю упасти тілами.
Собою підняти мільйони з колін-
a є такі душі між нами!
Сини оці, справді, приходять на мить
цунамі борні розгойдати,
Ізмити застояне рабство... Горить
душі їх маяк...! Боже, ради
пульсацій клітинок народу, здовкіл,
світи невгасиму надію -
сузір"я -символіки, де "Чорний віл"
у Небі мозаїк яріє
та
у Вас 
0
