У вікно заглянула дитинства іскринка, Скочком-бочком забігала, сонячним зайком, Кругляком золотавим , таким, як хвилинка, Незловимим і спритним, яснИм пострибайком. І по східках до спогадів теплих подався, перезміщений час на невидимі грані. І вже ось над селом бачу ранок зайнявся, І немов зацвіли непримхливі герані . Бо на літо зайшло і малі отамани, Знову зграйки збирають до змови охочі І немає в тій грі ані краплі омани, Знаєм стежки несходжені, тропи пророчі. І у світі дитинства гартується воля- Це ж гонити під небом від ранку до ночі, А там вже на крилі доганя тебе доля, І за крайчик хапає , і злегка лоскоче. Це коли кожна мить не застигне завмерло І цікавість горить на вустах, оченятах, Невеличка гора- вигляда, як Говерла. Кожен день нам ясніє у щастях і святах . Це тоді, як про завтра не думаєш зовсім, В мами з рук хліб м"ягенький так гарно береться Прості істини в жменьки назбируєш- потім Глибина їх в книжках за роки віднайдеться. Коли тітчина пісня торкалась Сибіру: Зледеніла від туги, збезкрилена з болю, Нам обмерзли повіки, хотілося миру, І ми бігли під сонце, пірнали у волю. А ми вірили в змія і в Котигорошка, Ще й по ниточці роду вогонь добирався. При козацькому марші по тілі мурашки осипали, а звідки: ніхто і не знав це. І носили при боці хлопчиська шаблюки, І стругали рогач, не здавались ніколи- При ватазі такій аж здіймалась пилюка, А мені завжди мріявся в яблуках коник. Досі мріється він, з далини добігає- Ось вже майже за гриву хапаю баского- Отой образ з давнин крізь роки зазирає, Хоч давно вже немає дитинства дзвінкого...
Знов на стінці вистрибує зайчиком сонечко,
Гомінке і дзвінке ще й спритнЕ наче рись.
І вже лапають мої синочки і донечки, . Те зайчатко що я не впіймала колись.
Ватаги, рогач, пилюка ставбом біганина зранку й до ночі...Пані, Роксолано, ви описали всі факти з мого дитинства. Я так чітко все побачила і пригадала, про що давно не згадувала і здавалося, що я забула. Як приємно побувати в дитинстві.Дякую!!!
А зайча пострибало по всіх океанах, те зайча, що колись утікало від Ляни, Вже сьогодні проникло крізь моє віконце - Принесло мені крихту далекого сонця...
Дякую,серденько! Цей вірш досить давній,( зараз я пишу трішки інакше) але я рада, що несе ідею і народжує читачеві асоціаціі.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
