Я сліз даремних не люблю, що з жалости - ще й витиснуті хитрістю на мить - розбещені... а скільки в них лукавости- від сліз тих неприродністю разить.
Ціную сльози щастя- справді, є ж такі!- В них семицвітні промені живуть! А сльози бід- вони, мов крах галактики- у них щемить солено-мудра суть!
Сягнуть коріння серцевини Всесвіту пречисті сльози сильних покаянь. Обпалюють, проплакані удосвіта, перлини сліз несправджених кохань.
Болить мене сльоза за Батьківщиною, а від сльози за Волю, Боже мій!- я шаленію... так, вона з гірчиною полину...вся у барві кров"яній!
А сльози-пустки ... ну яка в них рація? Порожні сльози прісні, як дощі- вони для мене просто декорація на тлі ще недозрілої душі.
|