Пролетіли роки, залишивши позаду минуле, Залишивши у спогадах тільки сумління сумні. Як Христос про Карпати, вони про минуле забули, Промінявши надію святині у завтрашні дні.
Відшуміли вони, залишивши гулянку позаду, Доспівали сонати, допили арм'янський коньяк. Я б хотів повернути їх, дати їм кращу пораду, Та зробити таке я чомусь вже невзмозі ніяк.
Промайнули літа, проскакали вони, наче коні, Протоптали стежину в життя, залишивши сліди. До небес простягали із болем криваві долоні, Від хреста, що у серці несу, мабуть з горя-біди.
На долонях моїх знов потріскались лінії долі, Як волокна на дошці, що з’їла від цвяху іржа. Сині вени, як ріки в руках набухали поволі, І тихенько стогнали, просили у долі ножа.
Помарніло чоло і розсипалось срібло в волоссі, Все почати спочатку у мене немає надії. І крокують роки в далечінь, по-дитячому босі, Поспішаючи в даль, як на працю щоночі повії.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
