Неначе , чиєсь життя переглянула. Тема , актуальна для душі людини. Ми думаємо , що будемо все життя на троні . Але розчарування прийде тоді , коли його не чекаєш. І це не тільки буває з людьми творчої професії.Ми , люди , повинні це знати і бути готові до того, що допоки з нас можна щось взяти , до тих пір ми потрібні. Це- закон суспільства. Класний вірш!!!!%5
Ваша правда:слава,наче наркотик,до неї звикаєш і вже потім важко примиритися із втратою популярності,з тишею і самотністю...Так,допоки з нас можна щось витягнути,ми потрібні суспільству.А коли потенціал вичерпується,те ж саме суспільство і викидає нас з п'єдисталу.Щиро Вам дякую за розуміння,пані Ірино! Приємно,що Ви прониклися долею моєї призабутої актриси.
Таке воно-життя.Сьогодні воно лагідно гладить тебе по голівці,а завтра-викидає за борт. Це пересторога нам всім:не варто звикати до успіху і популярності,вони-мінливі.Щиро дякую,пані Людмило! Рада Вам!
Наталочко, Ти - портретист високополітний! Надзвичайно вдало підхоплені обриси і профілі, усі життєві штрихи- надзвичайні образи. Ота картина Твого вірша- дихає правдивістю!
Дякую тобі,моя Сонячна,за такі натхненні емоції і теплі слова! Радію!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Приємно,що Ви прониклися долею моєї призабутої актриси.
Рада,що вірш припав Вам до душі!
Це пересторога нам всім:не варто звикати до успіху і популярності,вони-мінливі.Щиро дякую,пані Людмило! 
Пане Іване,дякую сердечно!Рада,що Вам сподобалось! 
