ПОЧУБИЛИСЬ (СТРІТЕНСЬКІ БАТАЛІЇ)
Почубились:старенька і дівчисько. Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх! Впрягла у сани дужого вітриська І ну гасати прудко по снігах! А що мала́?Похнюпила свій носик, З очей блакитних ринули струмки... Та вже до ніжок лагідних і босих Ще не розкриті лестяться квітки. От набереться сили ця дрібнота З вогких проталин вирветься на світ, По всіх полянах, клумбах і висотах Духмяно-ніжний рознесе привіт! Дарма зима насупилась і злиться, Квітучу юнь старій не замогти! Здіймає крила біла сніговиця, Пухкого снігу кидає пласти... Услід весні жбурляє подушками З очей злітають докори німі, А юна панна хлюпає струмками На черевички замшеві зимі.
Додав: oduvan4ik (15.02.2013)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2138 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): квітки , черевички , струмки , весна , зима , сніговиця
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 16
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Гарний, а з чого виготовлений?
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов