МОЯ ЗАЖУРА
Моя зажура древня, наче світ, Моїх думок пергаменти затерті Прибило вітром дальнім до воріт, Минулих днів нестримні круговерті, Відгарцювавши, стихли у саду І дотлівають прілим падолистом. Немов приблуда стомлена, бреду, Ворушу срібне росяне намисто. Під купол неба синього летить Терпкого саду вранішня молебень... Якби ж то можна знищити за мить Все те, що тут нагадує про тебе...
Додав: oduvan4ik (22.02.2013)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2230 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): купол неба , круговерті , пергаменти , вітер , росяне намисто , зажура
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 16
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА