МОЯ ЗАЖУРА
Моя зажура древня, наче світ, Моїх думок пергаменти затерті Прибило вітром дальнім до воріт, Минулих днів нестримні круговерті, Відгарцювавши, стихли у саду І дотлівають прілим падолистом. Немов приблуда стомлена, бреду, Ворушу срібне росяне намисто. Під купол неба синього летить Терпкого саду вранішня молебень... Якби ж то можна знищити за мить Все те, що тут нагадує про тебе...
Додав: oduvan4ik (22.02.2013)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2167 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): купол неба , круговерті , пергаменти , вітер , росяне намисто , зажура
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 16
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА