ТИ НЕ СУМУЙ...
Ти не сумуй, що віхола патлата Порозкидала жменями руно... Ще буде в небі райдуга строката, Бузкова хвиля пирсне у вікно. Ще у зворі́ смарагдового лісу Заграє спів сатинових струмків, Прудкого вітра, вправного гульвісу, Приго́рне вільха жмутками листків. Сповивши тіло в лагідні тумани, Немов у пінне свіже молоко, Зустрінеш біле марево світанне Над бірюзово-глянцевим ставком. І, напоївши пахощами рути Мрійливу душу, солодко зітхнеш... Це так важливо істину збагнути: Все проминуще і негода - теж.
Додав: oduvan4ik (20.03.2013)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1967 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): вільха , руно , ліс , струмки , віхола , душа , ставок , райдуга , вітер
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 20
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя