Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
"І хата пригортає,наче мати,..." Коли ми втрачаємо маму,то хата ,в якій вона жила стає нам безцінним скарбом,бо вона береже її тепло, її ласку... З Днем Матері" Хай Господь оберігає їх від всіх лихоліть.
Щиро Вам дякую, люба пані Галю! І Вас вітаю з цим прекрасним світлим святом! Бережімо наших матерів і любімо свою рідну домівку, бо вона найдорожча серцю!
Ваша правда, пані Оксанко: рідна домівка завжди гріє душу, де б ми не були. Дякую Вам щиро за розуміння!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Приємно, що заходите почитати! 
І Вас вітаю з цим прекрасним світлим святом! Бережімо наших матерів і любімо свою рідну домівку, бо вона найдорожча серцю! 
Рада, що припало до душі! 
