Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав...

Мій мирний народе, ти зроду війни не жадав,

І ласим не був на чуже, бо свого мав доволі.

Чому ж тебе вкотре спіткала нещадна біда,

Весна опинилась в тенетах чужої сваволі?

По що вони йшли, знавіснілі од люті раби,

Узявши твій мир під холодні і точні приціли?

Мій славний народе, хрещений в огні боротьби,

Від крові твоєї не раз вороги захмеліли!..

А землі святі засівали кістками синів,

Їх вічною славою смерть в полі бою покрила.

І нас не зламати, не знищити в жодній війні,

Бо ангельська сотня над нами розправила крила.

Дарма потішається ниций лихий окупант, 

Дарма скаженіє орда його люта і п'яна!.. 

Якщо і горіти, то лиш у цвітінні троянд,

Якщо і диміти - лише в яблуневих туманах...