Цей дощ – не дощ...
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Любов Ігнатова
Цей дощ – не дощ, це органза на вітрі,
Розгойдана у прорізі вікна.
Гроза толочить хмари у макітрі,
Скрегоче, мов обірвана струна.
Така приємна свіжа прохолода
На висохлі знекровлені ґрунти!
Збігають цівки сріберні по сходах,
Стара іржава ринва торохтить.
Так віртуозно клавішами стріхи
Перебігають струмені-нитки,
А грім у небі лускає горіхи,
Від гуркоту здригаються листки.
І добре так пробігтися босоніж,
Струсити сльози Бога у траві,
Й, докупи склавши ковшиком долоні,
Ловити крапель порухи живі!
І слухати, як обмиває злива
Твоїх думок розпечений граніт…
І вірити: в житті не бракне дива,
Бо диво – це насправді цілий світ!
Додав: oduvan4ik (11.07.2017)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2438 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): Дощ , Диво , струмені , гроза
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
kraynyuk46 : Гарний Ваш вірш про справжні людські цінності. Дякую.