.Коли впаде на душу жаль, В дитинство своє босоноге Лечу, розтинаючи даль, Крізь терні, крізь стіни й пороги.
Зігрій мене мамо теплом свого серця. Зігрій мою душу, що навпіл дереться. Зціли мої рани, бо ти силу маєш. Мене ,вкрай розбиту ,ти знову спасаєш.
З очей твоїх ллється те зоряне сяйво, Що біль і тривогу прогонить негайно. А руки бальзамом кладеш ти на рану, І кров зупиняється.Мамо! я всану! Піду знову жити , щоб знов рани мати, Бо є кому завжди мене рятувати
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас