Як-би ж то знать - куди йдете ви,діти... Куди життєві вас ведуть дороги... Де плакать вам, де будите радіти... Де рівний шлях, а де спіткнутьня ноги...
Я постелила б шлях вам рушниками, зорею б освітиля я ваш шлях. Дощі розвела різними боками. Лишила обереги на стежках.
Я птахом сизим розігнала хмари. Промінням сонячним розріжу ніч. Розвію всі тривоги і печалі - не залишу з бідою віч-на-віч.
У Бога вимолю вам гарну долю. У сил землі здоровя попрошу. В журби ,на вік ваш,викуплю я волі. Бо лиш для щастя вашого живу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас