.Шумлять мої ліси,
Говорять між собою.
Що шепотять вони?
Чим діляться зі мною?
О! скільки смутку у гойданні віт...
Тривоги скільки у тінях високих...
Безмежність знань за сотні тисяч літ.
Скарбниця всеосяжних дум глибоких.
Ліси шуміли для батьків моїх,
Для прадіда шуміли вони гучно.
В житті вони й моєму не на спіх-
Ми зєднані навіки й нерозлучно.
Торкнусь долонями міцного дуба,
Вкладу у соки память-про запас
Усе, що знаю і що знати треба,
Тим, хто сюди вже прийде після нас
| 
та
у Вас 
0
