На обрії зоря замерехтить, Омита ніжно вранішніми росами. Розпустить промені на землю ,вмить Сплетуться з днем вони тугими косами. Потягнуться до тебе із вікна, Тихенько, по підлозі підкрадаючись... Злоскочуть тебе, висмикнуть із сна Ти збудишся, ще сонно посміхаючись. -"Синку!, заясніла нова днина... " І личко усмішка осяяла твоє. Ти ж моя коханая дитино, Найголовнішеше щастя вранішнє моє.
П. Наталю, дякую Вам щиро, і щоби Ваші слова - до Бога у вухо. Так говорила завжди моя мама. Щасти Вам!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
