Тоді, як сумно стане нам у ліжку, Коли в коханні не знайдемо втіхи, Ми вийдемо на місячну доріжку Збирати зорі в полотняні міхи. Ніхто з тобою нас не застидає, Що ми , в цю мить, є безсоромно голі. Два тіла зачарованих літає у місячного мерегтіння колі. І підіймаючись угору все, поволі, Минемо безліч доленосних знаків. За руки взявшись злинемо над зорі, Й спочинемо в обіймах Зодиаків.
Після Вашої казкової подачі почуттів, і я тепер сумуватиму у ліжку. Отак живеш-живеш, любиш свою подушку, диван і торшер! А тут такі принади. Прекрасно, одним словом!
п.Людо, мене ваш коментар трішки засмутив. Маю надію, що про подушку .торшер і диван Ви не серйозно.Ваша киця має тримати хвостика трубою! бажаю Вам здорового безумства і ,хворого від щастя ,серця
п.Людо, мене ваш коментар трішки засмутив. Маю надію, що про подушку .торшер і диван Ви не серйозно.Ваша киця має тримати хвостика трубою! бажаю Вам здорового безумства і ,хворого від щастя ,серця
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
