Сіре небо лягає на плечі. Сиза мряка і сизий туман. Віє холодом зимним над вечір. Вітер гонить хмарин караван. В темній ночі куди він прямує? Тихий путник, пониклий в плечах. Яка думка тобою керує, За ким сльози блищать на очах? Що шукаєш в імлі ції ночі? Кого кличеш в безмежжі доріг? Чиї хочеш побачити очі? На чій стати бажаєш поріг? Кому радість волієш віддати? Розділити з ким смутки свої Мріяв ти, як у путь вирушати Наказали бажання твої? Де той вогник у тьмі непроглядній? Де омріяний, рідний поріг? Де той спокій жаданий, відрадний, Той, що вирве з полону доріг...
Гарний образ блукальця,який не знає спочинку. Та,як сказала пані Катя:нам спокій тільки сниться...Втім,якщо шукати,то таки знайдеться той омріяний поріг.У слові "тмі" Ви пропустили "ь".
Усе наше життя - скитання, так би мовити, паломництво. Спокій там, у небесах буде. :-) Чи у вірші йдеться про шукання чогось свого в житті (своєї ниші чи що)? Хтось знаходить рано, хтось - пізніше... Але спокою як такого нам на цій землі не бачити. "Тихий путник, пониклий в плечах" - тут збіг приголосних. Немилозвучно. "Кого кличеш в безмежжі доріг?" - те саме.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
Та,як сказала пані Катя:нам спокій тільки сниться...Втім,якщо шукати,то таки знайдеться той омріяний поріг.У слові "тмі" Ви пропустили "ь". 
