Веселий вірш я потім напишу, Сьгодні я вклонюсь печальному віршу- Про те, як вірили, як ми любили, Що ми знайшли, й проте, що загубили... Все-ж головне, що ми знайшли себе. І людяність в собі ми не зарили. І хай ми не якесь таке "цабе" Зла й підлості нікому не зробили. Вітри все били нас і битимуть щоднини До самої до смертної години. Простій людині не страшні напасті- "Просто людина" то велике щастя.
Оксанко, суть добра, а форма мені чомусь просить доопрацювання, радила б "зарили" замінити на щось інше, якесь воно не наше. У двох строфах аж чотири рази стрічаються "про те", це теж можна було б зменшити, наприклад "Про те, як вірили, як пристрасно любили, Про те, що ми знайшли, і що навік згубили... ".
Принагідно вітаю, Оксанко, з вчорашніми уродинами, щастя по вінця, як людині, поету та жінці!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
