***
Розірвано думки дрібним пелюстям,
Загублено у вирі сподівань.
Невтішно розридаюсь, помолюся,
Покірно перед вічністю схилюся,
Притихну, наче вітер серед бань.
Зомлію, ніби сонце полудневе,
На вишитій недолею тахті,
Допоки спочивають вишні леви
І храму не руйнують болю реви,
Де екзорцисти мешкають святі.
Кайма золи на рушниках безсоння,
Причинність і знемога - темний крій.
Пророцтвом оглашенного бездоння
Сивіє осінь, знову з підвіконня
Летить розірване пелюстя безнадій...
(18.05.13)
Все ніби з відомого - з журбою радість обнялась - як ніби в життя - журба, радість, біль і щастя все переплелося , але читаючи ніби в свідомості печалі , і розладу надій і сподівань народжується підвалини чогось нового - ніби - без надії сподіваюся... дуже надхненно ,вдумливо і полумяно.
Невтішно розридаюсь, помолюся, Покірно перед вічністю схилюся, Притихну, наче вітер серед бань. п. Лесю це так характерно... таке сплетіння тривоги...безсоння безнадіїї... печально і так прекрано!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
