віт коли памнятаю,
там був дубовий стиіл,
виликий і дубовий,
далеко віді Львова,
а блищи ду Радру`жа-
рудина була дужа.
і був там ше дзиґарок,
виликий, ше австрійский,
і- убразочок з Люрду,
і ше- ґазова лямпа-
таке всьо, як і в люду,
і- просто, й - дужи строго,
мітла- кулу пурога.
а за стулом тим їли
тіки в виликі сьвата,
ни мало то значі`ня,
чи рудина - багата.
трималуся пурьядок,
і скромну чистуту,
любов і віру мали
за найбільшу миту`.
рубилося там тяшко,
шудня і цілі дні,
і стало то відомо
мині всьо від рідні`.
там було їдне крісло,
а, решта- всі лавки`,
і жили субі лемки,
так як і пуляки`.
малі пасли худобу
і білі-білі гуси,
дурослі мали скрині,
кужухи і убру`си.
і мали ше плахти,
кушелі, нагави`ці,
чапки, чубо`ти
і теплі рукавиці.
ше мали субі збі`жа,
кувбаси,
на сьвата- сало-мнясо,
якими ся всі тішили
пісьля пусті`в так ласо.
пикли хліби,
варили зупи,
і каші, і фасолю,
купляли троха цукру,
і троха солі.
там жилуся ни ласо:
їли мулуко с хлібом,
і лиш чули пру мнясо.
як було дужи зимно,
вчилися ни шудень,
зато кулядували
і сьпівали пісень,
ну, майжи, шу шудень.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
