такі си різні
такі си різні
типер гонор всі так тратят,
як той дрібний піняз:
дехто стратив вже дучиста,
як ворох смиртельний,
абу- публі`ку зрубив,
кугось зматюкав,
чи набив.
дехто кумусь забрав
важні дукументи,
дехто виставив на стид,
а дехто кумусь убрид.
дехто так ся застидав,
шу ни пуказуї вочі на сьвіт,
і буїться вийти між люди,
і ніхто ни хочи видіти
такої паскуди.
хтось чеши язики на комусь,
бреши з вашими врагами,
ніц ни значит пирит ніким,
али маї виликий ґонор,
шу ся рузвії, як дим.
лем, на серци втихни біль,
і затерпни туга-
Пан Бог заварує
за те збиткуваня,
бу всі й-смо боскі ствуріня,
і житя- ни танє.
в когось серци - камінни,
лойом зарусло,
хтось є вжертий,
як той зьвір,
нинавидит всьо сило.
хтось- маньора,
хтось шось мимрит,
хтось пруткий, як дзига,
хтось за дужи гулусистий,
а хтось ледви клига.
піт кимсь зимля ся пругинаї,
а хтось- лехкий, як та сарна`,
як шалена куза на припоні,
а хтось скачи, як ті коні,
а хтось- дурний чи дурна.
хтось- низграбний, як мидвіть,
хтось ни можи видусити слова,
а, хтось- на язик тупий,
в когось в гулуві- пулова.
а хтось сипли, як з машинґвера,
а в когось свирблят дулоні,
хтось- зади`ра, хтось- нинажера,
в когось сало, як с тої броні.
хтось втікаї, як заметаний,
хтось в серці маї їдь,
хтось комусь, як сьмітля,
хтось маї гріховну хіть,
хтось для когось, як мітла.
кумусь нима шо пувідати,
бу всьо і всіх ґанчуї,
а хтось ни хочи ніц дати,
і ше ніц ни чуї.
як хтось зайди,
і шось є,
то юго ни буди:
прупаде, якби курова
уґоном змела,
дивіться за брихунами,
мої чесні люди!
хтось за кимсь прупадаї,
а хтось плюї в чиїсь бік,
хтось кугось припираї,
шу дух тратит чулувік.
віт когось дух запираї,
хтось знаї мудрі параґра`фи,
хтось си думаї, шу- ґенерал,
і кумандир реґіменту,
а хтось си пакуї шафи.
хтось ся пне аш ду неба,
хоть небу юго ни треба,
али ся пукоти, як звалина кулода,
треʼ знати с ким зачинати,
бу ся втрати врода.
хтось ся знаї на ґешефтах,
хтось ни врушит язиком,
хтось ни даст слова сказати,
хтось ся диви биком.
кугось штрикаї в серці,
бу му так завидно,
али прийди ше та криска
на того Матиска-
і всьо стани видно.
хтось вже всіх пирисварив,
хтось стуїт, як дурна вівця,
хтось кугось піддуруї,
хтось вдаї с себи сьпівця.
хтось схувався, як битий пес,
хтось ся всів, як кіт,
хтось забагaтів си фест,
лиш за пару літ.
де ни піду, ту на мени
кожин пес си гавкни,
кожин кіт си замнявчит,
кожне таке нявкни.
такі си різні
є людиска,
шу ни стулят свого писка.
Їван Питришин
Додав: ivanpetryshyn (23.03.2025)
| Автор: © Їван Питришин
Розміщено на сторінці : Петришин Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 257 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Maksymovych : Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
"А риба сама скинула кості"
Ludmilka : Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!
Nemo : Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...