Вони нічого не знають за душею
Вони нічого не знають за душею
Вони нічого не мають за душею:
Ні - виховання, ні- релігії, ні- віри,
ані- пошани, ні- довіри,
лиш- зло, і- страх, невпевненість,
і- небажання, безсонні ночі,
і- зневіру, розпач,
заплутаність, нерозуміння...
їх збили спантелику:
байки малих, й байки великих-
чудова казка, чарівна,
коли, серед зими,
розпочинається весна.
зів'яли мрії, як квітки осінні.
винні дорослі,
підлітки- невинні.
Іван Петришин
Додав: ivanpetryshyn (08.08.2025)
| Автор: © Іван Петришин
Розміщено на сторінці : Петришин Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 5422 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую за тонке розуміння задуму!
virchi : Мені здається найсильнішим останній рядок: «Кат із катів!» Він звучить як видих, після якого вже нічого не скажеш. virchi : Моя вам порада: жити . І не залишатися сам на сам із цими думками.