Перший рас пішовім ду школи з моїм сусідом.
Лавки- зависокі, кольор страшний- темно-зилений...
Якийсь пустий покій, і багато дітий.
Пувівім руком пу парті, застрягла ми в палиц задирка.
Русплакавімся, і на тім моя школа перший рас ся скінчила.
Мавім туді шісьць літ.
Другий рас юш пішовім як ми було сім. То ся всіам дало.
Памнятаю, дякуючи мамі, мавім гарний букєт цьвітів, з якого пахло тирпкими травами житя. Мавім той букєт дати свої перші вчитильці.
Вуна була добра, али-м ся буяв. Ни бувім сьмілим, али пуслушним.
Як то було тяшко ся навчити писати ті букви! Палиці виходили криві. Мусівім вдома писати, плачучи.
А, дальши- арифметика. То була мука. Тре було знати назви цифрів і їх дукупи складати. Али то ше - ни всьо! Тре ше було потим множити цифру на цифру і знати, скільки то би було.
А, дальши- дроби. Тре було шось з ними рубити. Дякую цьотці, шу ми навчила трохи то рубити.
Малисми українску мову.Тре було читати, писати, гувурити і ся слухати. В другім касі, нас зачали вчити руску мову. Али ш то була плутанина. Гувурити я мів, бу в тім місьці, де я мешкав, було багато руских з Сувєцкуго Суюзу. Вже в п’ять літ, мігім добри гувурити на їхнім язику, али, вдома, всем гувурив на рідній мові, на гувірці, шу ся як виявило, була пудібна ду лемківскуї.
Во таким був пучаток.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: А й справді - мовчання може стати спілкуванням, якби це не парадоксально було. Та й найменший дотик може викликати "тисячі мурах". Там може бути, коли закоханий!
у Вас