Відпусти
Відпусти-
Подумали
Колишні друзі,
Що стали багатими.
-відпускаю,-
Подумав я,
Відпустив
У забуття:
Нехай мучаться
З їхнім багатством,
Відчищають поржавіле
Золото,
Шліфують потускле
Срібло,
Стирають пилюку
Із сліпучих діамантів,
Перелічують
Запалені купюри,
Наглухо замикають
Двері на усі засуви,
Годують диким м'ясом
Зловорожих псів.
Я відпустив.
Ось вам мій погляд
Моя молитва
Що звучить
У дзвонах,
Які ви слухаєте.
Ivan Petryshyn
Додав: ivanpetryshyn (Сьогодні )
| Автор: © Іван Петришин
Розміщено на сторінці : Петришин Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 21 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.