Теж погоджуюсь з Володимиром. Є багато творів, які і написані досконало, а "не тягне до них". Хоч розповідайте про його поетичні ідеали годинами. а не подобається! А є твір і не складно побудований, і рима кульгає, але сприймається суперово!
Мені казали, що назва "Над пропастью во ржи" це не точний переклад. Точніший буде "Ловець у житі". Там, хто його уважно читав, є саме такі слова, коли малюк мріяв ловити дітей, які бігали у житі, над прірвою, саме, щоб вони туди не впали.
Так, писати про смерть можна по різному, як по-різному звучать слова "смерть" і "успіння". Ніби то про одне й теж, але настільки різне!!! Можна написати про смерть людини, яка страждала не від того, що хотіла когось побачити і покохатись, а від страждання, бо не бачила своїх рідних і близьких, бо була засуджена за дисиденство чи прояви патріотизму. Як незважаючи на небезпеку, продовжували відслуговувати Богослужіння у церквах. Це я так, як приклад, але тем безліч, іх тільки треба побачити. Спробуйте!
Так, цей твір поки найкращий з перших трьох, що Ви надіслали! Після прочитання твору лишається трохи смутку, але не такого, що не хочеться жити, а такого, який зігріває, заспокоює, дає надію на краще. Можливо тому, що використані такі такі гарні порівняння?
Звичайно, що пишіть те, що чуєте Ви. Іноді можна написати і щось для інших, але тільки те, що стосуватиметься природи, людських почуттів. А от щодо політики - ніколи не пишіть на замовлення! Оце моя така порада.
Добре, що написали пояснення до вірша Бачу Шекспірівське закінчення кохання, але не взаємне, а лиш з однієї сторони. Нічого не буду більше писати, бо коли напишу щось схвальне - значить підтримую такий кінець справ
Мені нагадав кінофільм "Фараони" (здається така назва), коли чоловіки у колгоспі стали жінками. Ото комедія, а не хфільм!!! Тож і Ваш твір відзначу гарною оцінкою! А ще додам - читаючи останні Ваші твори, пора було б Вам і про збірку гуморесок подумати. То коли чекати?
Якщо не брати до уваги що це про двох людей чоловічої статі, то твір вельми гарний.
А до чого це: Тендітне серце й три піони. Це щось означає?
Здається, що вірш не погано починається цими словами:
В ту ніч фіалка розцвіла.
===
Та коли брати усе до уваги, то це у нас не відбудеться: "І одружитися благаю… Церковних дзвонів передзвон!".
Якщо і колись в державі нашій дозволять одруження 2-х людей (що я ніколи не підтримаю і буду проти), то останній рядок - точно НІ у православних церквах. Звичайно, що можна перевдягнутись одному у жіноче вбрання і обдурити священника (в новинах по ТБ вже таке показували). Та обдурите не його, а самі себе і Бога.
Оригінально Ви придумали, Тамаро! От щодо блискавки, так думаю, то не та блискавка, яка на 3000 вольт б*є, а інша Так ось звідки цей твір узявся - у Вас дощі йдуть довгий час Вцілому сподобалось.
Та головне, що запитання лишається відкритим - що ж то було - сон, чи правда? А Ви як думаєте, шановні відвідувачі?
Зовсім і не "Так віршик". Не погоджуюсь. Мені сподобалось кожне слово, яке так майстерно складені у рядки, а ті, у такий гарний вірш!. Від себе ставлю відмінно!
Слово "мент" я не раз зустрічав, переглядаючи сайти. Здається у когось з відомих поетів, чи прозаїків теж було.
Ось воно, Любомире! Я й не написав, але Ви згадали! Подивіться кожен навколо себе: поряд безліч духовних мерців, хоча живих тілесно. Звідти наші депресії, розчарування у житті. Не можна усе на Світі зібрати, колекціонувати! Не там шукаємо розраду. Та й спасіння, якщо хтось його теж шукає, не там. Дякую за твір, Любомире, що дали можливість знову згадати хто ти є на цьому Світі, де сенс життя, який твій хрест...
Мені дуже сподобався твір. Найбільше - це зміст. Але тут усе гарно. Щодо тематики, то мене давно "дістали" тупі телепрограми типу "Світських хронік". Дурне слово "гламур" поступово входить у нашу свідомість і є критерієм досконалості, популярності. А по суті - пустка моральна, культурна і духовна. Так, коли людина не розвивається, то пустоту, яка виникає, заповнюють салони краси, "шопінги", вечірки ні про що і ось те, що Ви описали у своєму вірші, Любомире.
Моїй бабуся, яка 20-го року народження, любить казати про таких жінок: "ПОСТОЙ, ШМАРА, ПОСТАРЕЕШЬ, ПЕРЕСТАНУТ В ГОСТИ ЗВАТЬ".
Криза духовності. Одна відома і багата жінка, теж жила тим, що описам Любомир, мала тисячі суконь, команду майстрів краси. Та час спливав. І на смертному одрі, вона попросила останній раз подивитись на свою улюблену сукню. Стиснула її, і у цей час померла. Руку, що стискала цю сукню, так ніхто і не зміг розімкнути. Прийшлось розрізати сукню. Ось так і взяла вона з собою у той світ клапкик "тряпки". Тож хочеться, щоб ми з вами перед тим, як до чогось мати пристасть, подумали, а що буде з нами там? Клапоть матерії? Пилочка для нігтів? Поштова марка? А можливо добрі справи, милосердя?
Важко, важко нам позбутись цієї звички - присутності Ялинки на новорічному святі. А тема й справді, рідкісна і гарно подана. Трохи різка, але правдива. Я поставив 5.