Олю, не можна так казати про фанатичність. А що, краще бути фанатом футбольного клубу чи співака? Ці люди несуть справжній подвиг, живучи серед нас, гріховних мирян. Та й монахи, коли бачать людину у більшості випадків знають, що від неї чекати. Можливо Ви були нещирими з ними, або відверто показували свою неприязнь до них, або приїхали не помолитись, а як на екскурсію. А є монахи, які просто уникають спілкування, бо бояться, щоби не впасти у гріх. Я коли був там, жодного разу не бачив неприязні до себе. І навпаки, де не спитаєш - нададуть вичерпну відповідь. Як сказано у діяннях (приблизно) - будеш жити з праведним - справедним будеш, будеш жити з гріховними - грішити будеш. А усамітнення до Бога не завжди приводить. Якщо Ви читали книги Святих Отців - то при усамітненні іноді не Бог до Вас приходить, а геть інший, який прикидається ангелом, святим. І починає Вам казати, що не треба молитись, ходити до церкви, читати книги святих отців а може ще й чудеса різні робити, щоби люди приходили до Вас, Ви їх лікували, ворожили, а по суті - усе для того, щоби вселитись у тих, хто слабкий.
Тож Богові треба послужити. Він же стільки страждав за нас. А ми лінуємося до церкви піти, помолитись ввечері. Скаржимось - важко стояти під час молитви. А може крісло та банку пива?
Отже, як бачите, стільки людей - стільки й думок. І якщо Вам хтось у церкві чи монастирі не так відповів, чи подивився - не ображайтесь - це люди, які моляться за нас, за нашу державу, за усіх православних християн! === А щодо нечистої сили - то почитайте Євангеліє - там стільки прикладів. І зараз таких випадків багато. От люди і їдуть, бо не кругом можуть робити так звану "вичитку". Інша справа, що на вичитку йдуть усі, чи є у нього злий дух, чи ні. А з цим гратись не треба. А те, що страшнувато Вам показалось, то інша справа. А не страшно буде, коли більшість людства попаде у пекло? Отам справді страшно. А коли є монахи, присвятивші своє життя Богу, є Святі ікони - ніяких страх не переможе. Є один вислів - хто Бога боїться, той нічого не боїться.
А для загального роpвитку подивіться ось цей сайт - ДЕМОНЫ СРЕДИ НАС
Також завантажте та перегляньте ці відеофайли: екзорцизм-1
У цьому творі стільки почуттів, що він не уміщується у рамках цієї сторінки, навіть сайту. -- За те, що змогли ось так (хоч і трохи віршовано не досконало) передади почуття кохання - тверду 5!
Себе бачу у цьому творі. Як часто робиш те, чого не потрібно робити. І знаєш, що не можна так. Та продовжуєш... Це я про церкву. Про молитви... Якщо відчуваєте, що мирське життя Вас занурює з головою - вихід один - поломницька поїздка по Святим місцям, відвідування монастирів. Приклади служіння Богу саме тут дають душі наснагу на боротьбу зі своїм практичним, гордим розумом а сам розум почути свою душу, яка потопає у гріховності буденного мирського життя.
Раджу усім (і собі) хоч раз на рік їхати чи до Почаєвської лаври, чи до Києво-печерської, у паломницькі поїздки.
Я думав, що кінцівка твору - це те, що Ви забудете, кого кохали. Як кажуть переломний момент у відносинах. Але бачу що тут трохи інше. Та це зовсім не впливає на враження від прочитаного! Тож прийміть подяку за вірш і щиру 5!
===== Найбільше сподобався 2-й стовпчик вірша. ===== Інші твори, які Ви помилково продублювали, видалив.
Як кому, але на мою думку - цей вірш найкращий із тих, які Ви розміщували на сайті. Дуже гарний вступ:
"Я намагалась вгамувати серце І не прискорювати почуття, події. Усе повинно статися по-черзі. Твоя любов, але відсутність дій" (тут можливо для рими краще "дії"?)
Думаю, що необідно заминити слово "сидиш" у рядку "Милий, де тепер сидиш?", а то виходить що він ніби у місці позбавлення волі. Та й недоречне це питання: Що їсиш?. Як на мене - ці слова значно понижують загальне сприйняття твору. А Ви як думаєте?
Мені теж сподобався твір. У цьому вірші є те, що ніколи не збудеться - покаяння лукаваго. Для Бога головне - наше щире покаяння. І достатньо тільки сказати - "Каюсь у гріхах своїх, прости, Господи!", але сказати від усього серця і не грішити більше. Та на жаль тому пекло й існує, що ніхто, хто там прислуговує ніколи такого не скаже. Гординя, тщеславіє... Як багато з нас не можуть і нехочуть це усвідомити. Вони знають що і до чого, але ота ж гордість, тщеславіє заважає. От живемо на землі, як у раю, але це тільки для розуму нашого, а душі вже давно повмирали і чекають тільки часу, щоби після суда Божого потрапити у пекло...
Щодо пікантропів з Інтернетом та ТБ - дарма, бо не те, що у Вас є каже про людину, а те, що вона дивиться, робить. Знаю що деяким людям зручніше переглядати поезію в Інеті та друкуватись, адже не кожен зможе видати збірку.
Також є велика проблема у спілкуванні - не має поетичних клубів у багатьох містах (я вже не кажу про села). Та й у людей іноді вільний час з*являється ближче до 12-ї ночі - зким тут зустрінешся? Знову в нагоді сучасні засоби зв*язку...
Трохи не згоден з такими словами - "Не вірю я в смерть, якої немає". Кожен з нас помре, рано чи пізно. От тільки куди попадемо після цього - ото вже залежить від нас.
Підтримую Вас у цьому: "Я не не буду тобі, як Богу молитись", бо ні на кого з нас не треба молитись, як на Бога. Можна тільки просити Бога за людину, щоби допоміг.
Кількість храмів звичайно, що не показник, якщо у них ніхто не буде ходити. Думаю, що пан Василь мав на увазі храми, до яких ходять люди. А не ходити до церкви і філософствувати про релігійність не можна.
Так, іноді буває, що митець, у тому числі й поет купається у славі, а левову частку його успіху належить тим, хто береже домашнє вогнище, хто проводжає і зустрічає нас з роботи... Дуже прикро, коли не помічають жінок, які є справжніми натхненницями творчості. Тільки поети для свого виправдання придумали дурне слово - муза , замість того, щоби поважати тих, хто увесь час біля тебе...
Ви знаєте, що церков і капличок ще геть мало. Якщо брати дореволюційні часи, то думаю, що ще третину втрачених церков треба відродити. Червона чума СРСР так нас придушила, що ми тепер довго будемо підніматись духовно. Та й ворог не спить - то цілителі і ворожбити стали на ноги, то секти, а то й внутрішній розкол православної церкви. Так що відроджуємо одне, а занепадає інше.
Так, зміст глибокий і це мабудь "білий вірш". Я ставлю 4, тому що не знайшов ставлення автора до проблеми, що описується у вірші. Що обирати? Чи Ви лишаєте зробити власний вибір кожному користувачу?
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('