А от про секунду - згоден. Буває так, що за одну секунду пропливає перед очами усе життя. А буває й так, що усе життя - одна секунда. От і вирішуй - як пржити своє життя
Давно ж Вас не було, Миколо! З поверненням! А чому називається "Проба пера", це що, однин з перших віршів чи вірш після перерви.
А щодо вірша, до доволі складний для сприйняття. Це як на мене. Головне, я так зрозумів - виховувати рід, тобто мабуть патріотичні почуття, любов до рідної землі, свого коріння. Так?
Щото оповідання, то можу сказати одне - у Вас є певний хист то прози. Коли починаєш читати, то можеш прочитати усе і відразу, не примушуючи себе. А от щодо змісту - то не буду коментувати як і "що до чого", бо не подобаються мені такі теми. От і оцінку не буду ставити.
Вважаю це подарунком нам у Ваш День народження! Гарний твір! Кожен рядок з самого початку і до кінця підсилюється новими стверджувальними словами:
Там Висоцького правда, що ріже й сьогодні до болі. Ідеальний і рівний У Пушкіна римовий склад. І Шевченка «Кобзар» де вчувається заклик до волі.
І ось як заклик, гарматний:
Всі слова у віршах мов вояки заковані в лати, що рядами ідуть наступають на черствість і зло. За кохання і правду під стягами у бій як солдати і багнетом – пером з вічним злом , боротьба за добро…
І це також правда: "Все читаю й читаю розуміючи зміст на свій лад" Адже кожен з нас сприймає вірш по своєму, бо залежить не тільки від характеру людини, а й від настрою, часу, коли читаєш та навіть місця. Щодо оцінки, то не скажу, яку поставив - усе і так зрозуміло
Ось таке воно життя. Від народження до смерті - один крок. Тільки от що лишиться по тобі. Чи згадає хтось? Якщо забажаєте, можна навіть продовжити Ваш вірш саме описом цих питань.
За зміст поставив 5. Не оцінював стиль написання, бо є проблеми.
Згадую і свою школу. Класно було у шкільні роки. Дякую Вам за твір! От останній стовпчик сумний, але час іде і не усіх ми зможемо зібрати на зустріч випускників...
Поставив 5, бо я сприймаю цей вірш тільки так, що на цьому кладовищі поховані люди, які віддали усе своє життя служінню Богові. Ніколи не забуду прекрасні миті перебування у Почаївській Лаврі.
І саме там є кладовище, де поховані монахи. Є такі, що вже канонізовані. Біля їхніх могил відбуваються зцілення людей. От там справді, відчуваєш легкість, коли перебуваєш. Жодної проблеми, що це кладовище! Там навіть учні місцевої семінарії перебувають, щоби вчити предмети - святі місця, тиша і спокій допомагають їм у цьому. Хто був у Почаєві, той мене зрозуміє.
Ви знаєте, що мене найбільше вражає, і на жаль це почалось ще здавна, а Ющенко продовжив традицію - оголошення років чи то дитини, чи Голодомору, чи року культури, сім*ї. Роки проходять, а проблеми не зникають, а їх тільки більше стає. Навіщо оголошувати рік роком сім*ї, коли увага держави і так повинна бути завжди направлена на її розвиток. Рік дитини - теж по дурному - та увага до дітей, якість виховання - це одна із приорітетів розвитку нашого суспільства. А у нас доходить до того, що до районів доводять план - скільки повинно бути усиновлених дітей, скільки прийомних! І дітей іноді віддають батькам, які просто не готові нормально виховати дитину. Та це - тільки верхівка айзбергу проблем! Щоб їх написати - ця стаття займе перше місце по коментарям.
Браво Вікторіє і Любомир! До речі, пропозиція до Вас, поети - можна продовжити почате! Від себе додам, що хоч і поставив 5, але я не "ЗА" кулаки. Тобто проти доведення своїх прав за допомогою кулаків. Хоча можна розуміти слова, як "тримати кулаки" - це надіятись на краще - тоді згоден.
Ох, Маріє, поки я активізовував твори, Ви вже й коментар написали! Швидко! Приєднуюсь до коментаря! Дуже, дуже гарний твір. Приваблює не тільки змістом, а й самою короткою римою (думаю профі скажуть, що це за стиль).
Підтримую пані Фросю. Василю, перекладіть на українську, що написано у тій газеті.
А щодо твору, то мені він особливо припав до душі, бо йдеться про головне - втрату віри. А коли не має віри, віри рідної, віри наших дідів, тоді ми забуваємо своє коріння, тоді ми беззахисні перед спокушанням лукавого, тоді починається розбрат.
Для себе вибрав найяскравіші рядки і ділюся з Вами: "і знов неділя молитви почули люди і церкви знов сонце гріє ... а в нас всихає віри зілля без цілющої води ... де наші молитви які вони чи є в них надія ...
не спи брате сестро не спи хрести святі там де були ... ось нині ваблять чужі святині чужі хрести і в чужій мові молитви сестро брате росте втрата ... як нас ловить чужина тягне геть від свого я і кладе усі зусилля щоб приспати прадідів ... коли діти перестануть предкам віддавати шану ми почнемо пропадати бо нас буде спокушати чужа мова чужа хата ...
Такі вірші роблять нас добрішими, пробуджують від глибокого сну самовпевненості, гордості, зарозумілості. Тут кажуть просто - приїдь до мами, вона чекає. Просто приїдь! Хоч і не по темі, та мені завжди подобався один дуже простий, але важливий напис (був він біля колгоспного мехзагіну у радянські часи): "ТЕБЯ ЖДУТ ДОМА". Цим усе сказано. Так само і у цьому вірші: "...ніхто ніколи і ніде вас так не виглядає і не жде, як ваша мати..."
Навіть без музичного супроводу твір сподобався. Сподіваюсь почути Ваш твір у "повному боєкомплекті" , тобто пісню - слова разом з музикою. Бачу це буде цікаво не тільки мені, а й іншим відвідувачам сайту!!!
Та ні, навіть коли у тебе щось не в*яжеться з загальноприйнятними нормами, не обов*язково це виправляти. Марія ж нормально сприймає критику, то значить усе гаразд. Інша річ, коли б вона почала писати цілі оповіді про те, як той чи інший рядок у неї вийшов досконало, ото була б вже проблема. Можливо я не розуміюсь в рідній мові, та мене не бентежить, чи човен розбивається штормом, чи пробивається. Головне, що результат один і той - це трагедія, бути потопленим у бурхливій воді.
Взагалі, гарний твір з філософським присмаком. Якщо мені подобаються твори - ставлю завжди 5. Так і тут - тверда 5-ка!
Настільки я пам*ятаю, теми про радіо на сайті ще не було. Тож з дебютною темою!
Майстерно Ви показали, до чого може привести наш технічний прогрес. Звичайно, що за твір Вам 5.
Колись сам збирав радіо з радіоконструктора. Десь за третім конструктором вийшло. Та тільки приймав він 1 а може 2 радіостанції і то з динаміка хтось кашляв, скрипів. Тепер бачу - добре, що я не навчився їх складати, бо так і до радіоактивності дійшов би.
0
От і оцінку не буду ставити. 
Кожен рядок з самого початку і до кінця підсилюється новими стверджувальними словами: 
І дітей іноді віддають батькам, які просто не готові нормально виховати дитину. Та це - тільки верхівка айзбергу проблем! Щоб їх написати - ця стаття займе перше місце по коментарям. 
Швидко! Приєднуюсь до коментаря! Дуже, дуже гарний твір. Приваблює не тільки змістом, а й самою короткою римою (думаю профі скажуть, що це за стиль). 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('