Зауваження Любомира слушне, адже цей рядок явно означає про спільну смерть: Ми далеко вже від світу Що набрид нам вже двоїм Ми прощаємося з тими Хто ще знав нас і любив
Пробач, що тебе не тримаю, Не молюся тобі, пробачай... Де і з ким ти - нічого не знаю, Будь де-небуть, та просто кохай!
Не можу погодитись з другим рядком цього уривку. Навіщо милитись на нього, коли він уже не ваший? Інша справа, коли це Ваша сім*я, є діти. Тут так, треба молитись, щоби "врозумити" любителя гречки.
RockBoy Можливо не бреба було аж занадто довго носити на руках? Іноді жінки люблять чоловіків які поводять по відношенню до них дуже стримано, без сильних пестощів і т.д.
Сподіваюсь, що жінки дадуть відповідь на питання Олега
То була моя відповідь на варіант вірша Наталії Гуркіної. А щодо літературних прийомів, то я це знаю просто у творах на релігійну тематику їх не використовують. Це лише при умові, що автори глибоко віруючі люди.
Так, Любомире, ми багато знаємо, а от "толку" від цього... Я працював 3 роки вчителем історії і скажу, така програма не потрібна. І так з кожного предмету!!!! Забиваємо мізки ДНК, РНК, які потрібні потім тільки 0,1% дітей. І то, вони при підготовці до вступу у ВНЗ всерівно наймають репетитора!
А щодо батьків. Мене багато "довбали" батьки. Та нічого, виріс. І зараз дякую їм, що є таким, як є
Любомир повернув мене знов до обговорення цього твору. Хочу додати, Наталіє, щодо неможливості слова на "чарують". Справа в тім, що як Ви знаєте, православ*я не визнає а ні гороскопи, а ні цілителів-ворожбитів. Також не бажано використовувати слова (приклад): "чаруючі" квіти, "чаруючий" погляд, безтямне кохання, чи безмежне кохання (та ін.). Ваш розум повинен бути ясним, для того, щоби мати можливість спілкуватись з Богом. Можливо для когось це покажеться дивним, смішним, але для віруючої людини усе зрозуміло.