<blockquote><font size="3">Неначе вперше Й нібито в останнє Мій непотрібний силует кохання Прийшов і оповіяв самотою, Дорослою своєю прямотою. "Давай залишимося друзями назавжди!" Зосталося в тобі іще хоч щось дитяче, справжнє? І я не вірила твоїм сумним листам: Я у вітальні, а ти десь далеко там... Ти так далеко, ніби в іншому житті. Колись мені хотілось зрозуміти, підрости. Перечитати всі твої думки, Відбити, звести з розуму, втекти. Видумувати різні почуття, Вплітатись мовчки у твоє життя. Присвоїти собі твоїх дітей, Навчити жити так, ти чуєш? Ей?</font></blockquote>
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
